Урок правди : « Голодомор: дослідження правди»

У історії нашої країни є роки – символи. Це 1941 – воєнне лихоліття, 1945 – радість перемоги, 1991 – становлення Української держави, 1933 – Голодомор та смерть мільйонів людей.

Колись М. Некрасов писав: «В мире есть царь, этот царь беспощаден, голод - ему названье…» Навряд чи великий поет здогадувався, що через сторіччя громадяни його великої держави штучно створеним голодомором зведуть в могили мільйони людських життів. А правду про це страхіття ми будемо по краплині збирати вже в ХХІ столітті.

« Голодомор : дослідження правди» так звучала назва уроку пам’яті, що пройшов у Приморській ЗОШ 20 листопада 2014 року.

Вік присутніх був різноманітним – від найменших до старшокласників. Бачили б ви , як емоційно сприймали кадри кінохроніки саме молодші школярі, які чисті сльози бриніли на їх оченятах. Виступ вчителя історії Гончаренко Л.І. був спрямований на учнів старших класів, але інші школярі не зісталися байдужими до наведених фактів геноциду українського народу. Педагогом – організатором Швайкою С.М. та завучем по виховній роботі Ковпак І.Г. було підготовлено виступи дітей, які через поетичні рядки передали біль простої людини , що хотіла хліба.

Як вшанування про всіх , кого замордував голод , учнями були запалені свічки пам’яті.

Бібліотекар Гриценко С.В. презентувала книгу « Голодомори в Україні : Одеська область (1921-1923, 1932- 1933, 1946- 1947) . Дослідження , спогади , документи» , що була видана 2007 році в Одесі .

Це видання було підготовлене архівістами Одеської області на вшанування пам’яті тих, хто не пережив найстрашніші періоди радянської влади. Історичні документи відкрили правду , і якою б гіркою вона не була – ми повинні були про неї дізнатися. Не можна без сліз читати , про бідування виселених з рідних домівок багатодітних селян, передсмертну записку людини, що змушена вдатися до самогубства від неспроможності захистити рідних від голоду.

Ця книга цінна ще й тим, що в ній зібрані спогади звичайних громадян Одеської області, яким вдалося пережити все це жахіття . На сторінках видання знайшли своє місце і сповіді жителів Татарбунарського району. Відкриває їхні спогади розповідь найстарішої жінки села Приморське Гетьманець Катерини Фокіни.