«Добрі чарівниці»

І знову масовий захід, який не має , на перший погляд, ніякого відношення до бібліотечної справи. Та специфіка роботи сільського бібліотекаря – це бути невід’ємною частиною життя свого села.

Художній керівник Приморського БК Гончаренко А.М. попрохала допомогти їй в підготовці та проведенні розважально - музичного конкурсу до дня 8 Березня.

Головні учасники - учні молодших класів та їх мами, добрі чарівниці .

Дві команди « Капітошка» та « Апельсин» довели всім глядачам своє вміння співати, танцювати ,

влучно стріляти із рогатки,

 крутити обруча,

впізнавати казкових героїв,

складати гарні букети весняних квітів,

малювати.

Глядачі, що зібралися 6 березня в актовій залі школи, дружно підтримували учасників, але журі визнало переможцем команду «Апельсин».

Особливо всім сподобалося домашнє завдання. За умовами конкурсу, команди отримали напередодні однаковий текст і мусили його інсценувати. Що з цього вийшло… подивиться самі.

 

День виведення радянських військ із Афганістану… І святом назвати тяжко, і забути неможливо. Особливо тим, воював у тій далекій гірській країні.

У 2016 році « афганців» сіл Приморське та Лиман чекав приємний сюрприз : працівники їх БК та бібліотек вирішили зробити « між сільську» зустріч, щоб колишні воїни мали б змогу не тільки побачити концерт, а й поспілкуватися між собою, згадати бойових побратимів.

З нашої сторони участь в концертній програмі прийняло двоє артистів . Це Добронецька А. та Карпенко Л. Їх емоціональні виступи нікого не залишили байдужими.

Одним із найкращих номерів був уривок із книги Алєксєєвич С. « Цинковые мальчики». За основу були взяті спогади матерів , опубліковані в повісті.

Я спробувала скомпонувати різні уривки в невелику розповідь, об’єднану одним великим горем матерів за загиблими синами.

« Из Афганистана было толь ко одно письмо : « Не волнуйся, тут красиво и спокойно. Много цветов, цветут деревья, поют птицы…»

Райские кущи , а не война. Успокаивал . а то не дай Бог, начнем хлопотать , чтобы его оттуда вырвать. Необстрелянные мальчики. Почти дети. Их бросали в огонь, а они это принимали за честь. Мы их так воспитали.

Он погиб в первый же месяц… Мой мальчик… Мой худышечка… Какой он там лежал? Никогда не узнаю.

Его привезли через десять дней. Все эти десять дней во сне я что- то теряла и не могла найти. Все эти десять дней на кухне завывал чайник. Поставлю кипятить чай, он поет на разные голоса. Я люблю комнатные цветы, у меня их много на подоконниках, на шкафу, на книжных полках. Каждое утро , когда я их поливала , роняла горшки. Они выскальзывали из моих рук и разбивались. В доме стоял запах сырой земли…

Остановились возле дома машины: два военных газика и « скорая помощь». Мгновенно догадалась – это к нам , в мой дом. Еще сама дошла до двери, открыла :

- Не говорите! Не говорите мне ничего! Ненавижу вас! Отдайте мне только моего сына…Я буду его хоронить по – своему… Одна… Не надо никаких военных почестей.

Наше общество вручало великим «старцем» очередные Звезды… А восемнадцатилетние мальчики в это время шли под пули , падая лицом в чужой песок и погибали. Кто же мы такие? По какому праву мы можем спросить у наших детей за то , что они там творили? Разве мы, которые оставались здесь, чище их? Их хотя бы страдания и муки очистили от грязи, а вот нам никогда не очиститься. Расстрелянные и стёртые с лица земли кишлаки, разорённая чужая земля не на их совести, а на нашей с вами. Убивали мы , а не наши мальчики. Это мы убийцы и своих детей , и чужих.

А мальчики эти – герои! И не « ошибку» они там воевали. Они воевали, потому что они нам верили. Нам всем надо стоять на коленях перед ними. От одного сравнения , что делали мы, с тем, что выпало им, можно сойти с ума…

Война не кончается тогда, когда перестают стрелять. Она перемещается в человеческую душу, где нельзя бывшее сделать не бывшим. И там у неё другие сроки…».

Але життя продовжується, і оскільки захід був проведений 14 лютого , на день закоханих, для лиманців ми підготували мультфільм « Про золоту рибку». Текст мій, малюнки Гриценко Каті.

Капустник

Таке призабуте слово  « капусник»…Чесно кажучи, для мене  воно зовсім  невідоме. Я ніколи  не брала участь в ньому, а тим паче не готувала номери для цього дійства. Можливо, моє невігластво  продовжувалося би й надалі,  якби не прохання  завуча Приморської школи Чабан Н.П.  допомогти   команді батьків в підготовці до новорічного « капусника».

  Першою думкою було : відмовити!  Самі розумієте  - грудень місяць, звіти, плани і т.д. Та дізнавшись про склад команди, зрозуміла , що не можу відмовити  цим дівчатам. 

Наші супротивники - команди вчителів та школярів. У дівчат було одне бажання – виступити не гірше дітей. І хоча освітяни пропонували свою допомогу у підготовці презентацій, музичних номерів, все таки дівчата довірили цю місію мені. А їх допомога, фантазія, щоденні репетиції принесли свої результати.

 Уривки наших виступів допоможуть відкрити вам святковий настрій. Деякі номери ми запозичили в КВК , але в своїй оригінальній трактовці.

Бачили би ви щасливі лиця дівчат, коли за кожен виступ їм аплодував зал. Я вдячна своїй команді « Ех, мамочки !» за те, що вони по – новому відкрилися для мене . Я побачила безмежно талановитих людей, які хочуть і вміють виступати. Дякую їм за бажання творити!

День 6 грудня 2015 року в Приморському був зігрітий людським теплом і добротою. В невеличкій залі БУ відбулася зустріч присвячена Міжнародному дню інвалідів. Хоча, звісно, це не свято, а швидше нагадування нам про тих, хто поруч, хто так потребує нашої уваги і допомоги та доброти.

В цей день ми мали можливість звернути увагу на проблеми людей, які мають слабке здоров’я, які потребують особливої допомоги та підтримки. Підтримка потрібна всім людям без винятку. Але особливо її потребують люди з обмеженими можливостями.  Відстоювати свої інтереси, доводити, що ти багато чого можеш, умієш, набагато легше, якщо з тобою однодумці. Наглядно продемонстрували виступи дітей- інвалідів Рибаченко Жені та Даші. Дивлячись, як вони співають та танцюють , мало хто здогадувався скільки болю та страждань перенесли ці діти. І як добре , що поруч не тільки рідні , батьки , а й ще щирі друзі, які допомагали виступати юним артистам, підтримували їх.

Ставши учнем 9 або 11 класу, хлопець чи дівчина розуміють, що до самостійного життя їм залишається один крок – останній шкільний рік. Наступає час, коли не вчителям і, навіть, не батькам, а саме школярам потрібно визначити свій подальший життєвий шлях, зробити вибір долі й нести відповідальність за цей вибір. Допомогти підліткам в цьому важкому питанні вчителі та бібліотекар сільської бібліотеки вирішили за допомогою КВК « Обери професію».

Конкурси були різноманітні . Це і « Розминка-гуморинка», де потрібно було  переставити букви в запропонованих словах так, щоб вийшли назви професій, і «Таємнича скринька», в якій знаходилися речі, притаманні певній професії.

Особливо цікавим був конкурс капітанів «Назви професію». Капітани по черзі витягали картку з певною літерою. Кожна названа оцінювалася в 1 бал.

Наприклад , літера « П»

Можливі варіанти відповідей – перукар, паталогоанатом, програміст, палеонтолог, педагог, пілот, посол, психолог, продюсер, перекладач, продавець, педіатр, провізор, пожежник, політтехнолог, прокурор, промоутер, поштар, прибиральник .

 Політ фантазії, добрий гумор, знання професії продемонстрували учні під час « Домашнього завдання».

Приморське - це наш дім, наше коріння і доля. Тут живе наше дитинство , наше серце, наші мрії , наші думки , наші турботи та сподівання

Села, як і люди, мають свою біографію.

2015 рік став ювілейним для нашого села , як рік 200- річчя заснування Шаганів . Звичайно, можна посперечатися відносно точної дати, однак офіційною все ж таки є 1815 .

З цієї нагоди 10 жовтня в Приморському відбувся День села, який розпочався із урочистого концерту, підготовленого силами місцевого самодіяльного ансамблю, дитячого садка та школи . Дійство концерту було сплановано так , щоб вшанувати загиблого в АТО Сироту Олександра Миколайовича, а також ветеранів Другої світової війни( Ковпак Семена Прохоровича та Шевченко Тамару Михайлівну , учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС Дадіжу Анатолія Аксентійовича, приморчан – орденоносців Боронжу Надію Андріївну, Василенко Григорія Пилиповича, Гавриленка Віктора Андрійовича , Карпенко Дмитра Івановича, Летінського Миколу Калістратовича, Пронозу Михайла Яковича, а також всіх , чий трудовий стаж, за інформацією Пенсійного фонду України, перевищує 40 років та передовиків тваринництва.

У нас не було змоги назвати імена всіх ветеранів , які своєю працею звеличували рідне село. Та дякуємо кожному за тяжку працю, за натруджені руки. Дякуємо всім хліборобам, дояркам, свинаркам , трактористам, полеводам, освітянам, медикам.

Ви є справжньою окрасою села, і хоча ви не звикли до слави, ваше життя є джерелом людської мудрості та самовідданості.

Під час підготовки сценарію концерту виявилось , що наше село знатне земляками , які своїми іменами прославили рідне Приморське. І хоча вони є гордістю нашої країни, та із Приморського починалося все в їхньому житті – і перші радощі, і перші перемоги і перші поразки. Шкода , що через роботу не всі мали змогу завітати на свято, та присутні в залі із цікавістю слухали розповіді про них. Це :

- Маймескул Микола Іванович, Надзвичайний і Повноважений Посол України, - ----- Резніченко Микола Іванович,кандидат педагогічних наук, художник, член – кореспондент Міжнародної Академії наук педагогічної освіти,

- Проноза Василь Олександрович, перекладач, який бере участь у міжнародних перемовах на найвищому рівні, викладає французьку мову в національному університеті ім Шевченко

- Кіосак Володимир Анатолійович, доктор філософських наук, кандидат фізико – математичних наук, викладач математики в національному університеті ім. Шевченко.

- Літостанський Віктор Євгенович , колишній керівник агрофірми « Шагани», завдяки якій у 1990 році було заасфальтовано дорогу Татарбунари - Расєйка. На той час в селі діяла пекарня, консервний та винопереобний заводи, лазня , пральна та інші заклади соцкультури.

Від імені знаменитих земляків перед присутніми виступив генерал – майор авіації Хитренко Володимир Володимирович..

Рішенням Приморської сільської ради 63 сесії 6 скликання від 12 серпня 2015 було присвоєно звання « Почесний житель села» Громченку Альберту Євтихієвичу за видатні заслуги у розвитку села.