Пам'ять людська жива. В її силах забути чи воскресити імена і події далеких днів. Але навіть вона не в змозі стерти спогади тих хто воював, хто вкотре в тривожних снах притискує до грудей автомат та йде в бій, часто на чужій землі.

Такою чужою для українців була афганська війна. Хлопці, посивілі «афганці», протягом 26 років згадують ті далекі події, бережуть бойове братерство. Їхні спогади давно вже стали невід’ємною частиною історії , а зустрічі - даниною пам’яті тим ,хто загинув і хто залишився живим.

Така зустріч – пам'ять пройшла в Приморському будинку культури 15 лютого. Запрошені ветерани афганської війни Воронівський Л.П., Плачинда І.Ф. , Ковпак В.Г. разом зі своїми дружинами вшанували загиблих, підняли келих за живих. Організатори свята Гончаренко А.М. та Гриценко С.В. за допомогою віршованих рядків та відео сюжетів зуміли створити урочистий настрій. Найбільше хвилювалися наймолодші учасники концерту , учениці Бурлака Катя, Плачинда Настя, Гудима Катя, Іваненко Маша. Пісні в їхньому виконанні звучали особливо натхненно , тому що поки співають діти, доти будуть жити люди. А доказом цьому слугували оплески та усмішки присутніх.

Українська пісня завжди уміла передати душевний стан людини, замінити собою урочисті довгі промови. Пісня про батька , яку виконали Сафронова Олена зі своєю дочкою Ганною , нагадала не тільки про тих , чиє життя забрали гори далекої країни, а й тих, кого поранення та хвороби наздогнали на рідній землі. Навіки в пам’яті приморчан будуть « афганці» Василенко Євгеній Олександрович та Гавриленко Наталія Трохимівна.

В цей день знайшлося місце і жартам – життя продовжується. Це гумористична сценка у виконанні Пронози Тетяни та Добронецької Ганни .

А завершили вечір побажання миру , здоров’я , щастя всім присутнім .