Полум’я Татарбунарського повстання

19 вересня у Приморській ЗОШ була проведена  слайд – бесіда « Полум’я Татарбунарського повстання», присвячена трагічним подіям 1924 року. 

Захід був підготовлений спільними зусиллями освітян та сільського бібліотекаря.

Весь жах тих вересневих днів передають спогади очевидців, які занотував та виклав у своїй книзі  « Палачи» французький публіцист Анрі Барбюс.

Бессарабський край, багатий людьми та природою, зубожів  під румунською окупацією. Після сплати всіх податків людям залишалося хіба що померти від голоду.

Яке людське серце витримає наругу над  голодними дітьми, сльозами жінок.

Татарбунарське повстання вибухнуло народним гнівом, долаючи страх перед  ворогом.

До зброї взялися  прості селяни, щоб захистити своє право на гідне життя. Вони знали, що можуть загинути, та свобода  манила їх своїм подихом.

Постання було придушене. 

Сотні  людей поклали свої голови у битви із королівськими військами, сотні були ув’язнені.

Та пам'ять про них жива. І не тільки у нашій пам’яті, а  і в монументах , що висять  над рідними просторами.

Найвідоміший із них  знаходиться у місті Татарбунари.

 Стара плівка зберегла спогади про перший пам’ятник.

Світлина  70 –х років минулого століття.

Наші дні.

Ще одна знакова,  річ знаходиться у Татарбунарському музеї

Народ свято шанує пам'ять про загиблих, зберігаючи місця страти та поховання.

Село Десантне

Село Шевченкове

Село Плахтіївка

Село Бритовка

Найдраматичніший пам’ятник знаходиться у місті Вилкове.

Молода жінка, у мокрому платті, розірвавши залізні пута, благає небо про помилування. Румунські карателі закрили  на баржі жінок та дітей повстанців, вивезли її на середину Дунаю та затопили. Лише холодна вода була німим свідком болю, надії, жаху.

Кожного року люди Бессарабії згадують вересневі дні 1924 року, коли як повінь, розлився народний гнів, закликаючи до свободи.