Діти без дитинства.

Лейтмотивом  зустрічі  із учнями  5-6 класів Приморської загальноосвітньої школи  стали слова російського письменника 
А. Приставкіна «Мир не достоин существования,если  он убивает детей».  Його повість « Ночевала тучка золотая»  незаслужено забута читачами, а багато хто  навіть не чув про неї. Дарма!

Герої повісті, близнюки  Коля та Сашко ніколи не знали материнської ласки, тепла, сім’ї .

 Вони пережили війну в дитячому будинку під Москвою, і  надіялися, що  на далекому Кавказі, куди їх, знесилених, вивезли,  знайдуть сите життя та спокій.

Та фінал несподівано трагічний. Від рук горців гине Сашко. Коля ніколи не думав, що настільки це страшно хоронити рідного брата, а ще страшніше - зістатися одному. Спасіння для Колі  - чеченський хлопчик Алхузур, такий же сирота, нікому не потрібна дитина без дитинства. Хлопчаки не стали один для одного ворогами, розуміючи, що ненависть  руйнує світ.

Дуже хотілося, щоб цю книгу прочитали  чи хоча би подивилися однойменний  фільм,  наші політики. Можливо, що  роздуми маленького хлопчика Колі, який везе мертве тіло брата, про  насилля та смерть, змусять задуматися, чому за дорослі  воєнні ігри  діти розплачуються не тільки своїм дитинством, а іноді і життям.

Дитячі сльози – це гріхи дорослих.  Про це книга Ольги Мак "Каміння під косою", яка вперше вийшла в Канаді з нагоди 40-річчя Голодомору в Україні і, як відзначала критика, "читалася як щось неймовірне, недійсне…З жахом кружляла думка: "Невже ж письменниця це все сама пережила?"…

Вже з перших сторінок відчуваєш жах  голодного 33-го року. Тодішня столиця України Харків «…тхнула трупом, хоч правні її жителі одчайдушно і жорстоко  боролися за своє існування…». Та були  боязкі та смиренні. Це голодуючи, які тисячами помирали під парканами.

 Така ж доля чекала і на Андрія, який після смерті батьків перебрався до міста, шукаючи  роботу  та їжу. Він міг би просити милостиню чи красти. Але  хлопець добре пам’ятав  селянську науку батька, що кожна копійка повинна бути зароблена чесною працею. Зазвичай,  такі чисті  люди не виживають у вирі страшного Молоху, та сироту спасає зустріч із лікаркою, що  стала для нього не тільки ангелом охоронцем, а  вчителем  та порадником. Особисто цікавим  для мене був діалог головних героїв про те, чи можна красти  заради спасіння інших, адже крадіжка завжди вважалася гріхом. Які аргументи приводять герої  і чи можна з ними погодитися   - це все на розсуд читачів.

Я ніде в критичній літературі не знайшла пояснення трохи дивній назві книги « Каміння під косою». Хіба каміння косять?

А згодом  зрозуміла, що смерть зламає свою косу об чисті душі  того, хто  твердо, як камінь,  стоїть за свою долю та переконання.