Бійці одеських катакомб

Ми умудряємося   забувати  історію рідного краю, зверхньо думаючи , що все знаємо чи принаймні десь щось чули. Забуваємо , що історію Перемоги творили люди своїм життям чи смертю.

Кожного року, в квітні місяці,  я разом із вчителями Приморської ЗОШ проводжу годину історії , присвячену  визволенню Одеси від фашистських загарбників, і кожного року знаходжу новий матеріал, який був би цікавий не тільки дітям , а й дорослим. Тема війни безмежна, подвиги незабутні, пам'ять незламна.

 

Зазвичай урок історії проходить одночасно для всіх класів, від 1 до 11. Іноді важко втримати увагу такої різновікової категорії.

Розповіді завжди супроводжую слайдовим матеріалом, який допомагає не тільки втримати увагу дітей, а і наглядно закріпити  почуте. Для мене такі зустрічі цікаві тим, що я і  для себе відкриваю щось нове, раніше незнане.

Цього разу я розповіла  школярам про побут одеських підпільників. Учням було цікаво дізнатися як і де пекли хліб в катакомбах, лікувалися, навчалися в підземній в школі  , як прали  та сушили  одежу. До речі, саме через надмірну  вологість, що панувала в катакомбах,  одежа партизан не була повністю висушена. Часто німецькі патрулі, зупиняючи підозрілих та   учувши запах цвілі,  відправляли до в’язниці людей. 

 

Під час зустрічі зі школярами я представила книгу одеського автора Богдана Сушинського « Із розвідки не повернувся…».

Це невелика повість про юного одеського підпільника Трохима Прушинського, який загинув 9 квітня 1944 року, не доживши одного дня до визволення рідного міста. Героя закололи  штиками  фашистські карателі, та піонер не зрадив своїх побратимів.

Інформацію про юних героїв одеського підпілля можна знайти невеликій брошурі «Юные герои Одесщины».