Раджу прочитати.

Якось мені довелося взяти участь в імпровізованій дискусії, яка спалахнула між молодими жінками, читачками бібліотеки: чи потрібно розповідати дітям п’ятих  класів про людські пороки.

В принципі, кожна сім’я цю дилему вирішує сама, виходячи із своїх родинних принципів. Знаю одне –  діти набагато мудріші за батьків, та часто їх навчає вулиця, гурт однолітків, чужі тьоті та дяді. Наша задача – не упустити момент, коли  ми  ще можемо вплинути на  світогляд свого чада. І тут на поміч приходять книги та кіно.

Як правило, екранізація  художніх творів завжди набагато гірша ніж оригінал. Не кожен режисер здатний  дійством фільму передати  психологічні чи філософські нюанси, втілених автором у книзі.

Автор  книги " Парфюмер"   Патрік Зюскінд   і режисер однойменного  фільму  Том  Тиквер, кожен по - своєму,  відкривають  читачам та глядачам дві одвічні істини:

-                       якщо геній обирає шлях зла, безмірна сила  таланту знищує його самого.

-                       для щастя людям потрібно кохання. Так чи інакше, але  ми всі боїмося жити без цього відчуття

Фільм мене настільки вразив, що я дозволила  своїй 12- літній дочці його подивитися. ЇЇ реакція – сльози наприкінці картини і слова при те, Жан Гренуя хотів, щоб його любили. Та ніхто не навчив його цього почуття.

Не бійтеся довіряти своїм дітям. Багато хто із них спроможний вірно зрозуміти справжність дорослого життя. Головне, не впадайте в крайність. Шкідлива як надмірна відкритість, так і таємничість. Знайдіть золоту середину, ви ж батьки, а поруч ваші діти.

Хто не бачив фільм чи не читав книгу « Парфюмер», знайдіть час. А поки, як анонс, відео кліп, зроблений моєю дочкою за мотивами фільму.